Письмо редактору

Подорож в курортне місто Сокчо


Доброго часу доби усім)

Пропоную Вам відправитися разом з нами в Сокчо – найближчий південнокорейський курорт для росіян, що живуть на Далекому Сході. У це невелике містечко, відоме найкрасивішим гірським парком Сораксан, смачною свіжозловленою рибою і доглянутими пляжами, регулярно приходять пороми з російськими туристами із Зарубино. Ми ж приїхали сюди за допомогою прозаїчнішого виду транспорту – автобуса вульгариса звичайного, на який сели на автобусному терміналі в Сувоне. Оскільки дорога в Сокчо в один кінець займає близько 4-5 годин, ми вирішили зупинитися в цих краях на пару днів. Основною метою нашої подорожі були гори. Проте те, що ми побачили до них, теж виявилося дуже цікавим)

Прибувши на місце призначення, ми тут же узяли в спеціальному туристичному пункті всілякі карти Сокчо, а також знайшли ось такий корисний довідковий агрегат, в якому була доступно викладена уся необхідна інформація про місто на декількох мовах, у тому числі і на росіянинові. Слід сказати, що із-за великої кількості інформації, закладеної в нього передбачливими корейцями, цей хитромудрий девайс іноді пригальмовував)

Насамперед ми відправилися до озера Енгнан, сполученого з морем невеликою протокою. Ми сподівалися знайти тут прокат велосипедів і прокотитися навколо водойми… але замість велосипедів знайшли симпатичний буддійський монастир)

  Сенегал і гамбія, частина 5. Сен-Луї


Спершу ми випили прохолодної і дуже смачної води з монастирського фонтанчика, адже погода в жовтні тут стояла досить жарка…

Як завжди, нашу увагу притягнули барвисті голови драконів на одній з головних будівель монастиря…Вони найзухвалішим чином показували свої мови невдалим чужоземцям)

Коли ми заглянули всередину цього павільйону, перед нами з’явився Будда в усій своїй красі…

Буддисти, як відомо, приносять Будді безліч їстівних приношень, таких як рис, чай і фрукти…Можливо саме у вигляді цього симпатичного рудого кота він їх і куштує)

Недалеко від головної будівлі, під склом була розташована цікава статуя лежачого Будди. У такій позі в корейських храмах ми його раніше не зустрічали. А зовсім поряд з Буддою цвів дуже життєрадісний соняшник)

Першими про прихід осені нам нагадали ось такі барвисті плющі, що ніжно обіймають стрункі дерева…

А ось цей малиновий плющ нагадав мені подорожнього, який з останніх сил дереться на велику гору…

Недалеко від самого входу в монастир ми знайшли ось такий мальовничий ставок з білосніжною альтанкою.

Недалеко від нього під величезним деревом з аристократичним блідим стволом, насолоджуючись теплими осінніми днинками, цвіли ось такі квіти…

Усе це багатство охороняли два собаки)

І одна кішка-шпигун)

  Сванетія, частина 4. Сіло Адиши


Спустившись до озера, ми насолодилися красивим видом на туманні гори…

В процесі нашого обходу навколо нього, погода розгулялася і в чистій воді почало відбиватися блакитне небо з легкими хмарками.

Дуже скоро перед нами з’явилися перші скромні дари корейської осені.

Я вже розповідала у своїх репортажах про те, що корейці справжні фанати здорового способу життя. Вони обожнюють усе, що може бути корисно для їх здоров’я. А якщо цього немає, то вони, не замислююся, заповнюють ці прикрі пропуски. Приміром, ось такими масажними доріжками.

У цьому парку ми знайшли схему, присвячену різним точкам на поверхні наших ступень) Як бачите, одну пару корейських ніг ця інформація вже притягнула)

А ось і невеликий квітковий комплекс, де можна не лише оздаравливать свої ноги, але і споглядати навколишню красу.

Зовсім поряд є декілька тренажерів. Як я вже розповідала в попередніх постах, в Кореї це абсолютно звичайна річ. Корейці приходять сюди займатися рано вранці, увечері або ж в обідню перерву. Ми теж не упустили свого шансу і зміцнили м’язи перед майбутнім походом в гори)

До речі кажучи, гірський парк Сораксан, символ цього міста, теж зображений у них у вигляді спортсмена) Він закликає корейців займатися бігом або спортивною ходьбою, при цьому стежачи за километражом.

  Колорадо. Ледвилл - 3


До речі кажучи, бігати по цих спеціальних гумових доріжках – одне задоволення)

Ну а плавати у цю пору року зважився тільки безстрашний екіпаж цього судна)

На чолі з капітаном-чаплею)

Ми ж продовжували свою прогулянку навколо озера Енгнан…

У вічі впадають такі дрібні, але приємні оку деталі, як троянди…

І мініатюрні лілові ромашки)

В ході нашої прогулянки ноги, що набралися сил від масажних доріжок, самі привели нас до невеликої гірки Бомбави, яка через свою форму також називається Тигровою горою.

Здолавши невеликий поъем…

На вершині гори бачиш величезні валуни, тісно притиснуті один до одного…

Виглядає усе це досить мальовничо…Але увесь маштаб що відбувається, на жаль, фотоапарат передавати відмовляється…

Протискуваючись між каменями, почуваєш себе піщинкою або швидше маленькою мурашкою)

Поряд з озером розташовані великі зелені поля для гольфу, який також є досить популярним видом спорту в Південній Кореї.

Можу припустити, що ці шишки на високих хвойних деревах – кедрові. Чи я помиляюся?

І ось в кадр вліз смугастий павук) Але фотографувала я, чесно кажучи, не його, а капусту, з якої виготовляють знамениту корейську закуску, яку подають практично до будь-якого блюда – кимчи. Капуста присмачується різноманітними спеціями і проводить під землею близько трьох років перед тим, як потрапити на традиційний корейський стіл. Говорять, що цього року в Кореї неврожай цієї капусти, тому через пару-трійку років кимчи може стати дорогим задоволенням.

  Франція зсередини!


Наступним пунктом нашої подорожі по місту Сокчо стала химерно Expo Tower, що звивається. Піднявшись на неї, ми змогли окинути поглядом усе місто.

Звичайно з Сеулською телевежею вона ніяк не зрівняється. Висота цієї споруди, побудованої до виставки Экспо – 99, не перевищує 73-х метрів. Піднімаючись вгору на ліфті, ви можете побачити шматочок озера Чончо, на березі якого вона розташована.

Вгорі абсолютно безкоштовно на будь-яку споруду, що сподобалася вам, можна поуважніше подивитися ось в такий телескоп)

Також на оглядовому майданчику стоять картини із зображеннями видів, якими можна насолодитися звідси в різний час роки.

На стеклах для зручності відвідувачів подекуди намальовані схеми міста з відміченими на них пам’ятками.

Мою увагу також притягнув ось такий збиральний портрет гірського парку Сораксан, на якому засніжені вершини плавно перетікають в зеленіючі весняні луги. Останні у свою чергу стають літніми схилами, які поступово забарвлюються в усі кольори осінньої палітри…

Спочатку вид звідси не здається чимось надприродним)

Але безперечно варто дочекатися заходу, щоб вже не випускати з рук свій фотоапарат)

  Подорож по Кореї: Дизайнерська плаза Тондэмуна, Сеул (Dongdaemun Design Plaza; DDP)


Кольори тут міняються дуже швидко, і скоро в темряві залишаються ледве помітні сутулі силуети Сораксана. Саме туди ми і попрямуємо з першими променями нового дня)

Побачивши ось цей мальовничий зігнутий міст, ми вирішили відправитися пішки по набережній прямо до нього…

А в цей час красиве підсвічування, подібно вдало підібраному макіяжу, трохи перетворило цю пані)

Покуштувавши в найближчому кафе смачної кави, ми звернули увагу на забавне зображення на стіні)

Уздовж цього озера, що плавно впадає в морі, можна йти тихо, нічого не кажучи…Навіщо потрібні слова, коли є такі відблиски, відсвіти і відображення?)

У цьому парку багато сучасних скульптур, подібних до цієї) Не знаю, чому, але вона у мене викликає лише одну асоціацію з дітищем Антонио Гауди – храмом Саграда Прізвище у Барселоні. А у вас?

Думаю, закінчувати прогулянку краще всього на найяскравішому враженні) Для цього цілком підійде той самий місток, який ми з вами бачили згори. Цього разу він з’явиться перед нами вже в дещо іншому світлі)

Ну от і все на сьогодні) Наступного разу ми підемо в осінні гори!

А доки бажаю вам вдалого дня!


© 2019 Туризм і подорожі
При повному або частковому відтворенні інформації заборонено.
sitemap